Музейна педагогіка
це наукова дисципліна на перетині музеєзнавства, педагогіки й психології, яка розглядає музей як освітню систему
В Україні та близькому зарубіжжі відбувається процес становлення музейної педагогіки. Це галузь діяльності, що здійснює передачу культурного досвіду на основі міждисциплінарного та поліхудожнього підходу через педагогічний процес в умовах музею.
Завдання музейної педагогіки:
- формувати у дітей ціннісне ставлення до культурно-історичної спадщини;
- розвивати інтерес до експонатів музею;
- формувати образ музею як зберігача предметів культурно-історичного значення.
Основними напрямами діяльності музею на сучасному етапі є:
1) Робота з музейною аудиторією, яка спрямована на виховання ціннісного ставлення до культурної спадщини і прищеплення смаку до музейних цінностей.
2) Розвиток здібностей сприймати музейну інформацію через мову музейних експонатів.
3) Виховання емоцій, розвиток фантазії і уявлення, активності.
4) Створення в музеї умов, за яких би він працював найбільш ефективно.
5) Використання і популяризація нових освітніх технологій у формі окремих проектів.
Зміст напрямів культурно-освітньої діяльності розкривається через різноманітні форми роботи, серед яких варто виділити такі:
· лекція, · екскурсія,· консультація,
· наукові читання,
· літературні вечори, · кіносеанси, · зустрічі з цікавими людьми,
· свята,· концерти,· конкурси і вікторини,· персональні виставки дітей і дорослих,
· клуби,· гуртки.
Музей як скарбниця освітніх і педагогічних надбань є провідним пошуковим, методичним, науково-дослідним та пропагандистським центром серед закладів освіти.
В опануванні музейної педагогіки можна визначити такі напрямки:
1. Інформування – це перша сходинка музейної науки (початкові відомості про музей, музейні предмети, експонати надаються за допомогою традиційних форм, таких, як консультація)
2. Навчання – це якісно новий рівень, який включає в себе передачу і засвоєння набутих умінь і навичок.
3. Розвиток творчих здібностей – музей створює особливі умови для розвитку творчих здібностей.
4. Спілкування – встановлення взаємних ділових або дружніх стосунків на основі спільних інтересів, пов’язаних з тематикою музею.
5. Відпочинок – організація вільного часу в музейній кімнаті.
Створення міні-музеїв у дитсадку – важлива складова реалізації принципів музейної педагогіки, що забезпечує умови для особистісного розвитку дошкільнят, безпосереднього залучення їх до світу мистецтва. Міні-музеї – це куточки, що оформлені відповідно до певної теми і містять, окрім „музейних експонатів”, дитячі роботи, створені малюками до і після відвідування класичних музеїв.
Важлива особливість міні-музеїв – це участь малюків у їх створенні. Діти разом з дорослими обговорюють тематику, приносять з дому різноманітні експонати, роблять деякі своїми руками.
Дошкільнята знову і знову поринають у світ мистецтва, переглядаючи музейні експонати, повторно отримують позитивні враження.
Вихованці старших груп проводять екскурсії для молодших.
У класичних музеях не можна торкатися експонатів руками, а в міні-музеях не просто можна, а навіть потрібно!
Дитина має можливість брати вироби у руки, розглядати їх, обстежувати тактильно, а також переставляти на інше місце, створювати власну експозицію. У звичайному музеї дитина – лише пасивний спостерігач, а тут вона – співавтор.
Зміст, оформлення і призначення міні-музеїв мають відповідати віку дітей.
Міні-музеї у дитячому садку – це особливий розвивальний простір, створений з метою долучення дитини до світу мистецтва, розширення її культурного й національного світогляду, формування життєвої компетентності .
На базі КЗ "ДНЗ №193" вихователями створено міні-музей "Українська світлиця"
Коментарi